13 березня виповнюється 126 років від дня народження Антона Макаренка, видатного вітчизняного педагога та письменника
Антон Макаренко є одним із засновників вітчизняної системи дитячо-підліткового виховання. У 1920–1928 роках він здійснив дослідження, що не має аналогів у педагогічній практиці, — масового перевиховання дітей-правопорушників, педагогічно запущених, соціально й морально покалічених дітей в трудовій колонії, якою особисто й керував.
Свою новаторську практику, теоретичні положення та оригінальні творчі висновки педагог висвітлив у книжках «Педагогічна поема» (1931) та «Прапори на вежах» (1938), що були перекладені багатьма мовами світу. Загалом у творчій спадщині педагога — понад 150 творів різних жанрів (романи, повісті, оповідання, п’єси, сценарії, педагогічно-публіцистичні статті).
"Я став педагогом тоді,
коли навчився казати фразу "Підійди до мене"
двацятьма різними інтонаціями..."
Провідним
в педагогічній теорії Антона Семеновича є вчення про колектив як основний і
вирішальний чинник виховання всебічно розвиненої особистості.
У
1988 році за рішенням ЮНЕСКО ім’я Антона Макаренка увійшло до четвірки
педагогів, що визначили спосіб педагогічного мислення ХХ століття. Разом з
ученим цієї честі були удостоєні Джон Дьюї, Георг Кершенштейнер, Марія
Монтессорі.
А. С. Макаренко разом із вихованцями трудової колонії імені Максима Горького |
ІДЕЇ… ПОГЛЯДИ… ДУМКИ…
Ваша власна поведінка – найважливіша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома.
Навчити людину бути щасливою не можна, однак виховати її так, щоб вона була щасливою, можна.
Колектив виховує особистість.
Без щирої, відкритої, переконливої, палкої та рішучої вимоги не можна починати виховання колективу…
Там, де вихователі не згуртовані в колектив і колектив не має спільного плану роботи, спільного тону, спільного точного підходу, там не може бути виховного процесу.
Виховання в тому і полягає, що більш доросле покоління передає свій досвід, свою пристрасть, свої переконання молодшому поколінню…
Навчити людину бути щасливою не можна, однак виховати її так, щоб вона була щасливою, можна.
Пам’ятник педагогу в Харкові |
Без щирої, відкритої, переконливої, палкої та рішучої вимоги не можна починати виховання колективу…
Там, де вихователі не згуртовані в колектив і колектив не має спільного плану роботи, спільного тону, спільного точного підходу, там не може бути виховного процесу.
Виховання в тому і полягає, що більш доросле покоління передає свій досвід, свою пристрасть, свої переконання молодшому поколінню…
Якомога більше поваги
до людини і якомога більше вимогливості до неї…
Покарання — це не
тільки право, а й обов’язок у
тих випадках, коли покарання необхідне.
Дружба неможлива без
взаємоповаги.
Хороше в людині доводиться проектувати, і педагог зобов’язаний робити це…
Немає коментарів:
Дописати коментар