Початки світового кіно: брати Люм’єр запатентовали першу кінокамеру

13 лютого 1895 року брати Луї та Огюст Люм’єр запатентували перший апарат для отримання рухомого зображення.

Розповідають, що якось уночі Луї Люм’єра мучив головний біль. Біль не давав заснути до ранку. А результатом безсонної ночі став задум нового пристрою, що мав складатися з проектора й  кулачкового механізму для подачі перфорованої плівки із зображенням.

Минуло зовсім небагато часу ― і брати Люм’єр втілили ідею комбінованої кінокамери в життя, запатентувавши винахід. Вже 28 грудня того ж 1895 року в Парижі брати Люм’єр продемонстрували винахід в дії. На Бульварі Капуцинів в підвалі «Гран-кафе» вони влаштований перший публічний платний кіносеанс фільму «Прибуття потягу на вокзал Ла Сьота». Із цього комерційного показу власне і бере початок світового кіно.

І хоча від того доленосного дня минуло 118 років, кіно і досі залишається одним із засобів впливу на формування особистості. Тому завдання практичного психолога навчити близьких дорослих контролювати кількість і змістовність тих фільмів, що переглядає їхня дитина. Це дасть можливість убезпечити дитину від небажаного когнітивного впливу і подальших негативних наслідків.

А найперше правило ― дивитися разом з дитиною! Адже тоді вони зможуть обговорити події, вчинки героїв, їхні переживання, а також переживання дитини та її ставлення до побаченого. Механізмом здобуття досвіду дитинною є наслідування. І не лише практичне, а й емоційне і моральне. А тому батьківська оцінка має значно більший вплив, аніж заборона, навіть аргументована.

Тож приємного перегляду!

Більше новин ― на Порталі освітян України «Педрада»