Як повернути агресію батьків у конструктивне русло

Олена БЕРНАЦЬКА, психотерапевт, перинатальний психолог Центру сучасної психотерапії та розвитку особистості «Дао», м. Київ

Агресивна поведінка не є рідкістю для сучасного суспільства. Останнім часом кількість агресивно налаштованих батьків зросла у кілька разів. Сама по собі агресія не є винятково негативним явищем. Зазвичай вона виникає як реакція на певну ситуацію, пов’язану з напругою, тривогою або страхом. Але так важливо вчасно знайти потрібні слова і залишити сили для пошуку мирного розв’язання конфлікту.

Поведінку можна назвати агресивною тоді, коли її метою є заподіяння шкоди (психологічної, фізичної) оточенню, створення конфліктної, напруженої ситуації, відкрита демонстрація ворожості. Тоді як робота з фізичної агресією перебуває в компетенції правоохоронних органів, агресія психологічна, що виникає в процесі спілкування, цілком і повністю лягає на плечі практичного психолога школи. Подолання таких конфліктів потребує великих зусиль та є джерелом сильного стресу. Не завжди вчасно знаходяться потрібні слова і не завжди залишаються сили для пошуку мирного з’ясування протиріч. Ця стаття має на меті надати практичному психологу матеріали для підтримки та опори, які будуть корисними йому в ситуації вирішення конфліктної ситуації..

Основні типи конфліктних людей

Існує певний тип людей, котрим притаманна агресивна поведінка як у розмові, так і в діях. Зазвичай вони відстоюють свої погляди та ідеї, ігноруючи інтереси та права співрозмовника. Такі люди обирають домінуючу стратегію у власній поведінці. У їх тоні відчувається гордовитість, сарказм, презирство чи навіть відверта неповага. Багато в чому дії таких агресорів залежать від рівня розвитку емоційного інтелекту та соціального статусу. Люди з агресивною поведінкою не звертають уваги на почуття співрозмовника, ігнорують наслідки своїх слів та вчинків. Найчастіше вони намагаються домогтися свого за будь-яку ціну, самостверджуючись за рахунок приниження співрозмовника та провокуючи його на подібну реакцію у відповідь. Якщо піддатися емоційному пориву, ситуація стає небезпечною, набуваючи руйнівної сили снігової лавини.

 Агресора можна розпізнати за специфічним стилем спілкування. Насамперед, можна зіштовхнутися з маніпулятивними проявами, персональними випадами і звинуваченнями. Після розмови з такими людьми часто залишається відчуття спустошення, тривоги, приниження, відрази чи образи.

Агресивне спілкування є каталізатором прояву конфлікту, причому не обов’язково ситуативного. Його корені можуть сягати далекого минулого. Однак, подібні дії вимагають негайної реакції, спрямованої на первинне зниження агресії, і лише після цього — заглиблення в її основні причини та джерела (якщо є така необхідність).

Уникаємо ефекту снігової лавини 

Конфлікт — це ситуація, в якій кожна сторона прагне зайняти позицію, не сумісну з інтересами протилежної сторони, або навіть абсолютно протилежну їм. Конфлікт має структуру сходів. Кожна наступна сходинка підвищує інтенсивність переживань і водночас знижує здатність до критичного мислення. Гострі фрази, які вкидаються до киплячого котла, перетворюють спілкування на небезпечну для здоров’я страву. Якщо процес майже доходить до афекту, наслідки можуть бути вельми драматичними. Тому психологу важливо пам’ятати, що найпершим його завданням є переведення конфлікту в русло конструктивної бесіди. Важливу роль тут відіграє здатність насамперед відреагувати на емоційний стан батьків, і тільки потім — на зміст їхніх вимог чи претензій.

Не завжди вдається відстежити початок конфлікту. Найчастіше це усвідомлення приходить тоді, коли емоції вже переповнюють та шукають виходу назовні. Тон розмови підвищується, і стає дедалі важче залишатися об’єктивним та неупередженим. Однак будь-яку сварку можна обернути на плідну розмову, якщо бути уважним до проявів емоцій ― співрозмовника та своїх власних. Зауважимо, йдеться не про придушення почуття злості, а про усвідомлене його переживання. За таких умов можна скористатися колосальним джерелом енергії для пошуку консенсусу. Це потребує певної власної емоційної компетентності і, насамперед, здатності зустрічатися віч-на-віч з відкритою агресією та злістю без табуювання подібної «асоціальної» поведінки. Фактично, така поведінка психолога дає змогу батькам виплеснути все накопичене та придушене у тій формі, в якій вони здатні це зробити, і лише після цього можна пропонувати пошук розв’язання проблеми.

Як опорний матеріал можна використати таблицю, в якій зібрані «маячки», що вказують на наближення до гострих рифів конфлікту, а перед цим уважно погляньте на співрозмовника, що звернувся до вас:

Елемент спілкування	Реакція, рекомендована дія
Рухи схвильованої і розлюченої людини імпульсивні та різкі. На обличчі може з’явитися нервовий рум’янець. Погляд з-під лоба, гострий та пронизливий	Проговоріть емоції, які ви відчуваєте: «Схоже, вас щось розізлило (засмутило), і ви хочете це обговорити зі мною». Тут допоможуть всі прийоми та техніки активного слухання
Першу фразу  сказано відразу підвищеним тоном	(Див. попередню пораду). Запропонуйте сформулювати конкретну причину, що турбує співрозмовника. За потреби допоможіть йому підібрати слова, кожного разу уточнюючи, чи правильно ви його розумієте. Оперуйте відомими вам фактами, термінами та посадовими інструкціями, але не ховайтеся за ними
Співрозмовник говорить дуже тихо та/або невиразно. Ви відчуваєте дискомфорт від того, що не можете зрозуміти слова або зміст адресованої вам репліки	Якщо причиною є не артикуляційні дефекти мовлення, то найвірогідніше співрозмовник остаточно не визначився зі своєю позицією та не може дібрати аргументи. Тут стануть у пригоді уточнюючі запитання, які варто сформулювати максимально доброзичливо. Не соромтеся перепитати недочуте або незрозуміле. Це допоможе уникнути більш серйозних непорозумінь. Важливо, щоб у ваших запитаннях співрозмовник відчував зацікавленість та підтримку
Співрозмовник поводиться провокативно, зверхньо, намагається показати, хто тут головний	Дайте зрозуміти співрозмовнику, що ви зацікавлені у мирному розв’язанні конфлікту. Запропонуйте свою допомогу та підтримку доброзичливим тоном. Скажіть (за потреби), що ви є офіційним представником закладу освіти. Ви не висловлюєте свої примхи, а дієте згідно з наказами, інструкціями та іншими нормативними документами
Співрозмовник перебиває, не дослуховує ваші відповіді або сперечається без належної аргументації	Попросіть ще раз сформулювати претензію (прохання, зауваження тощо). Повторіть сказане ним та поцікавтеся, чи правильно ви його зрозуміли. Якщо відповідь ствердна, спробуйте ще раз лаконічно і впевнено перерахувати аргументи, якими ви підкріплюєте свою позицію. Якщо реакція негативна, продовжуйте пошук змісту претензії, використовуйте уточнення і прояснення. Важливо, щоб співрозмовник відчув, що ви дійсно намагаєтесь його зрозуміти, а не переводите бесіду в інше русло
Ви відчуваєте, що ваше роздратування посилюється. Ви «закипаєте»	Зробіть глибокий вдих-видих. Розслабте м’язи шиї та плечі. Відчуйте стійкість і рівновагу

Чому батьки бувають агресивно налаштованими

Іноді прояви агресії неминучі, тому що не про все можна поговорити відкрито, спокійно і об’єктивно. Особливо, коли йдеться про проблеми, що виникають під час перебування дитини в навчальному закладі. Мало хто з батьків зі спокоєм і вдячністю приймає таку інформацію. Адже вона практично завжди несе загрозу батьківському статусу, розумінню процесу виховання та їх ролі в цьому процесі. Однак є й інші причини — можливо, менш гострі, але не менш значущі. Розглянемо деякі причини агресивної поведінки батьків під час звернення до психолога.

Особливості характеру та поведінки 

До агресивних проявів схильні люди зі слабо збалансованою нервовою регуляцією «збудження — гальмування», таких людей ще називають імпульсивними. Часто їх дії та реакції випереджають об’єктивний аналіз ситуації та прийняття відповідальних рішень. Здебільшого такі люди запальні, але швидко приходять до тями. Власна врівноваженість практичного психолога допоможе їм не впадати в афект і заспокоїтися.

Також це можуть бути люди, схильні до маніпулятивного типу поведінки. Спричиняючи галас навколо справи, вони підвищують шанси на «продавлювання» своїх інтересів. Тут ще важливіше не піддаватися паніці та роздратуванню. Щойно маніпулятор відчує, що його «грозовий сценарій» не працює, він змінить тактику.

Тривога та невпевненість батьків у власній батьківській компетентності

Загальновідомо, що під час порушення своїх внутрішніх кордонів з боку оточення людина насамперед відчуватиме роздратування. Фактично, у момент переживання агресії виділяється величезна кількість енергії на відновлення внутрішнього балансу та впевненості у собі. У цей момент батько чи мати вкрай потребують підтримки фахівця, розуміння, що проявляться як надання можливості переживати обурення. Їм дуже важливо почути слова підтримки на адресу своєї батьківської спроможності. Іноді в таких ситуаціях корисно попросити про допомогу і співпрацю. Коли тривогу буде ефективно випущено назовні, а не "зім’ято" чи пригнічено, стане набагато простіше повернутися до конструктивного обговорення.

Переадресація педагогом батьків до практичного психолога з коментарем щодо психічної неврівноваженості дитини

Це також приклад порушення внутрішніх кордонів. Усе сказане щодо попередньої причини є актуальним і для цієї. Батько чи мати потребують підтримки та роз’яснення щодо способів ведення бесіди, до яких практичний психолог є професійно готовим.

Спотворення інформації про дитину 

Іноді трапляються ситуації, які можна описати як «зіпсований телефон». Подібне може відбуватися через нерозуміння з боку вчителя. Тому дуже важливо, інформуючи про щось батьків через учителя, переконатися в тому, що інформацію зрозуміли правильно. Професійно виваженим варіантом є особисте спілкування практичного психолога з батьками, але за потреби можна підготувати для них письмове повідомлення.

Ігнорування прохань і побажань щодо особливостей дитини

Трапляється, що навіть терплячі батьки доходять до стадії агресії. Це може статися через неуважне ставлення до їхніх прохань і побажань щодо дитини. У такому разі важливо з’ясувати, які саме прохання було проігноровано та в чому їх особлива важливість для батьків. Отримавши можливість бути вислуханими і почутими, такі татусі та матусі можуть знизити рівень агресії на вашу адресу.

Складне психологічне та/чи матеріальне становище у родині

Людина, котра перебуває в стресовій ситуації (наприклад, матеріальні труднощі, розлучення, втрата близького родича), більш схильна до вияву раптової невмотивованої агресії. Практичний психолог не зобов’язаний володіти всією інформацією щодо особистого життя батьків, але помітивши такі спалахи агресії, він може в доброзичливій формі поцікавитися, що турбує і тривожить співрозмовника.

Приклади з життя

Ситуація 1

Після проведеного тестування приходить запрошений практичним психологом батько. Він розлючений та вимагає пояснень щодо того, наскільки корисною та доцільною була процедура.

Батько (нервово і різко відкриває двері, говорить не вітаючись, підвищеним тоном): Хто дав вам право копирсатися у мізках моєї дитини?

Ознаки конфліктної ситуації очевидні. Запитання не передбачає прямої відповіді, а вимагає реакції на емоційний стан того, хто прийшов.

Психолог: Я бачу, що ви вкрай незадоволені тестуванням, яке було проведено у класі вашого сина. Начебто хтось зневажливо та необережно зазирнув у внутрішній світ вашої дитини, і ви дуже турбуєтеся про наслідки.

Описуємо емоції, які переживає батько. Робимо припущення з використанням метафори.

Батько: Знаю я ці ваші тести. Усіх під одну гребінку. Суцільна статистика і жодної користі дітям.

Спроба узагальнити ситуацію, провокація.

Психолог: Вам важливо зрозуміти, чим проведене тестування може бути корисним саме вашій дитині.

Уточнення, переведення розмови із загального плану в персональний.

Психолог:     Мені також хотілося б поговорити про вашу дитину. Зокрема, обговорити результати її тесту та спробувати разом з вами знайти спільні шляхи подолання труднощів у навчанні, з якими зіштовхується ваша дитина.

Персоналізація теми, пропозиція щодо співпраці, підтримка батьківської компетентності.

Батько: Невже якісь циферки та крапочки можуть вам розказати про мою дитину? Не вірю. Ви ж не всевидющий Бог!

Ігнорує пропозицію про співпрацю. Знецінює значимість фахівця.

Психолог: Діагностичні методики, якими я користуюсь у школі, схвалені Міністерством освіти і пройшли багаторічну перевірку. Я довіряю отриманим результатам. Але висновки на основі тесту ― це не діагноз вашої дитини і не вирок вашим батьківським здібностям. Це лише сигнал про те, що певна зона навичок дитини потребує особливої уваги. Якщо ми зможемо розробити спільний план дій в ситуації, яка склалася, виграють усі.

Повертаємо співрозмовника до проігнорованої теми. Пояснюємо свій вибір методики без виправдання або нападу у відповідь як офіційний представник навчального закладу.

Ситуація 2

Батьки стурбовані відсутністю реакції вчителя на їхнє прохання захистити доньку від проявів агресії з боку її однокласника.

Мати: Я ж сказала, що моя дочка не сидітиме з цим хуліганом. Скільки можна просити вчителя! Зробіть хоч ви що-небудь!

Звинувачення на адресу вчителя. Глибоке обурення.

Психолог: Схоже, що це прохання ви озвучували вже багато разів, але воно, як і раніше, залишається без відповіді. Ви розсерджені таким ставленням до вас і хвилюєтеся за свою дочку.

Описуємо своє розуміння ситуації. Відображаємо почуття і переживання матері.

Психолог:   Я постараюся разом з вами розібратися у ситуації, що склалася. Якою ви бачите допомогу з мого боку?

Пропозиція співпраці, делегування відповідальності матері дитини.

Ситуація 3

Спроба батьків отримати інформацію, ігноруючи право власної дочки-підлітка на особистий простір та конфіденційність консультації.

Мати: Чому це ви відмовляєтеся мені розповідати, які секрети вам тут розкриває моя дочка? Ви зобов’язані поінформувати мене про все!

Провокаційне висловлювання.

Психолог: Вас турбує те, що відбувається з вашою дочкою. Як мати я вас розумію. Момент, коли діти перестають ділитися своїми потаємними думками, дуже болісний і тривожний.

Перенесення провокації в інформативний пласт, відреагування емоцій, підтримка та співпереживання.

Мати: І ви вважаєте, що зможете краще від мене зрозуміти мою дочку і допомогти їй? Ви ж не знаєте її від народження!

Тривога за свій батьківський статус, страх конкуренції.

Психолог: Безумовно, ніхто краще від вас не знає вашої дитини! Я в жодному разі не претендую на те, щоб стати для вашої дочки мамою. Я готова надати їй та вам допомогу і підтримку в межах моєї компетенції практичного психолога. Кодекс етики психолога передбачає конфіденційність розмови. Це важливо для збереження довіри, і я не можу його порушити. Але я можу вас запевнити, що якщо в розмові з’являться теми, які потребують термінового реагування і вашого втручання, я вас про це проінформую, звісно, попередивши вашу дочку.

Підтримка батьківської компетентності, інформування про принципи консультування підлітків.

Мати: І що ж ви пропонуєте мені робити? Просто сидіти і чекати?

Чергове провокативне висловлювання.

Психолог: Я можу запропонувати вам поговорити про те, що вас турбує в стосунках з донькою. Зі свого боку я можу гарантувати, що не розголошуватиму почуте від вас.

Переведення розмови в конструктивне русло, пропозиція альтернативного напряму, повторний акцент на конфіденційності, що поширюється на всі випадки консультування.

Як поводитися в конфліктній ситуації (замість висновків)

Звісно, передбачити всі ситуації, коли батьки намагаються вести розмову агресивно, неможливо. Проте завжди вам допоможуть такі поради:

• будьте уважними до батьків. Дайте їм можливість висловитися і бути почутими;
• проявляйте повагу та увагу до батьків незалежно від стилю їх комунікації;
• уникайте маніпулятивного стилю розмови. Не розмовляйте зверхньо або догідливо;
• проявляйте співчуття і терпимість;
• робіть акцент на загальній меті та інтересах. Пропонуйте спільний пошук виходу зі складної ситуації;
• делегуйте необхідну частину відповідальності батькам;
• висловлюйте свою згоду з батьками, якщо це доцільно;
• відстежуйте свої емоції та тілесні реакції;
• прагніть до зниження яскравих проявів агресії;
• чітко оперуйте фактами, спирайтеся на інструкції, накази та розпорядження. Майте їх у роздрукованому вигляді під рукою;
• будьте готові пред’явити документи (диплом, свідоцтво про підвищення кваліфікації тощо), які дають вам право обіймати посаду практичного психолога;
• формулюйте думки однозначно, максимально просто і доступно;
• висловлюйте своє бачення проблеми. Уточнюйте своє розуміння батьківської позиції;
• підтримуйте спілкування вербальними і невербальними способами.

 Важливо розуміти, що агресія — це не тільки деструктивна поведінка, яка заподіює шкоду оточенню та призводить до негативних і руйнівних наслідків. Це ще й величезна сила, енергія якої може бути використана для досягнення більш конструктивних цілей, якщо вміти нею управляти. Практичний психолог і є тим фахівцем, який, адекватно реагуючи, може знизити агресивність у конфліктних ситуаціях та зробити взаємодію плідною.