Узагальнення професійного досвіду у формі статті — чудова нагода презентувати свої напрацювання колегам. Пропонуємо ознайомитися зі специфікою написання статей у видання тематичного напряму «МЦФЕР: Освіта» та вимогами щодо їх оформлення. Детальніше про це у публікації к стати нашим автором", яку розміщено порталі освітн України "Педрада"
Якщо ви фахівець з питань виховання та розвитку дітей дошкільного віку, то завітайте ще на сторінку "Дошкільний світ", а якщо у коло ваших професійних інтерсів ближче до школярів, тоді вам сюди. На цих сторінках йдеться про структуру статті, технічні вимоги до оформлення статті, вимоги до ілюстрацій тощо.
А ще запрошуємо пригадати статтю (див. нижче), яка була опублікована у журналі "Праткичний психолог: Дитячий садок" №2/2014.
Потреба професійного зростання та самовдосконалення є актуальною для будь-якого фахівця, зокрема й для практичного психолога. Одним із шляхів його професійного саморозвитку є узагальнення напрацьованого досвіду у формі статті. Фахівець має знати, як оптимально представити для колег свій досвід роботи на шпальтах фахового видання, на чому насамперед варто закцентувати увагу
Стаття як форма узагальнення досвіду роботи
Узагальнення професійного досвіду у формі статті — чудова нагода для фахівця презентувати свої напрацювання колегам — практичним психологам системи освіти України. Тож фахівцю бажано бути обізнаним зі специфікою написання статті для фахового видання. Розглянемо її детальніше.
Особливості діяльності практичного психолога
Одна з неодмінних професійних характеристик практичного психолога — наявність розвинутого аналітичного мислення. Адже події, які розгортаються в навчальному закладі, інколи потребують якнайшвидшого втручання фахівця, його роботи в режимі «швидкої допомоги». Проте й щоденна діяльність потребує від практичного психолога вдумливого підходу, оскільки від прийнятих ним рішень залежить доля клієнта, зокрема — дитини.
Через такі обставини роботи та високу професійну відповідальність для представників професії «практичний психолог» зростає ризик професійного вигорання. Окрім широковідомих причин професійного вигорання практичного психолога, можна виокремити ще одну — відтермінованість результатів його діяльності. Інколи діти вже не навчаються у навчальному закладі, коли рекомендації, корекційні, розвивальні чи профілактичні програми практичного психолога дають результати. Ефективність роботи фахівця клієнти усвідомлюють не завжди, а якщо й усвідомлюють, то вдячності, чи хоча б визнання справедливості своїх слів, практичний психолог здебільшого не отримує. Така невизначеність результатів діяльності, її ефективності може значно прискорювати виникнення чи посилення проявів професійного вигорання.
Досвід роботи як предмет аналізування
Одним із засобів усвідомлення ефективності своєї роботи є самоаналізування та самооцінення фахівцем власної діяльності — п роблем, недоліків, можливо, й прогалин у роботі, а також досягнень, знахідок, перемог у професійному досвіді.
Досвід у роботі практичного психолога є доволі специфічним явищем. Із одного боку, досвід додає впевненості фахівцю, розширює його професійні горизонти, вивищує особистість тощо. Із другого — практичний психолог системи освіти щороку починає працювати з іншими, новими дітьми, а отже, й новими батьками, педагогічними уявленнями нових сімей тощо. Також зміни відбуваються у складі педагогічного колективу. І щоразу практичний психолог має відшуковувати ефективні шляхи взаємодії з конкретною дитиною, її сім’єю чи педагогом. Тож у змінних умовах використати навіть провідний досвід доволі складно. Маємо безліч прикладів, коли рекомендації, які мають визнану ефективність, не спрацьовують у конкретних обставинах.
Інколи зміни контингенту дітей (а отже, й батьків) чи педагогів стаються доволі швидко, і напрацьований досвід спілкування з конкретною дитиною, сім’єю чи педагогом, який здобув фахівець, іде в небуття. Фахівець може відчувати себе спустошеним, а відтак відкидати власні напрацювання, щоб «не бачити» і не дошкуляти собі через фактичну неможливість закінчити роботу. Так виникає ситуація, яка є непоодинокою, коли фахівець має значний досвід, однак не усвідомлює результатів своєї праці, відмовляється презентувати власні напрацювання, пояснюючи це їх мізерністю. Здебільшого йдеться не про маніпулювання, а про нерозуміння своїх професійних здобутків.
Щоб досвід роботи не перетворювався на «запилений мішок», до якого навіть «не знаєш, як підійти», фахівець має аналізувати власну діяльність. Усвідомлення практичним психологом здобутків і недоліків своєї роботи збагачує його професійний досвід. Завдяки цьому досвід стає мобільним та дієвим — таким, яким легко користуватися, трансформуючи під конкретну ситуацію чи завдання.
Узагальнення досвіду практичного психолога
Одним зі способів узагальнення досвіду є написання статті в спеціалізований журнал для фахівців психологічної служби системи освіти1.
Описуємо проблему
Підготовка до представлення свого досвіду у формі статті, окрім роботи з науковою та науково-методичною літературою, потребує від практичного психолога аналізування власної діяльності. Аналізувати можна діяльність у цілому (із певного напряму роботи чи щодо певної вікової категорії дітей або категорії інших учасників освітнього процесу дошкільного навчального закладу) чи частково, тобто аналізувати роботу, яку було проведено для розв’язання конкретної ситуації.
Висвітлення проблеми психологічного супроводу особистісного становлення старших дошкільників закцентовано на аспекті становлення особистості дитини певного вікового періоду. Стаття такої тематики має містити цілісне аналізування роботи фахівця щодо її реалізації, що є доволі складним завданням. Ліпше виокремити в ній більш вузькі питання. Наприклад, організаційний аспект роботи фахівця щодо цього або представлення ефективних методів розвивального чи діагностичного напряму тощо. Окрім цього, в такій статті можна висвітлювати суміжні питання: просвітницька робота з педагогами, а також із батьками. Робота практичного психолога з батьками і педагогами буде опосередковано забезпечувати особистісне становлення старших дошкільників.
Фахівцю, який робить перші спроби представлення свого досвіду у формі статті, ліпше зупинитися на висвітленні розв’язання конкретної ситуації2. У такому разі треба аналізувати проблему, що виникла, описувати особливості розвитку дитини, її реагування на конкретну ситуацію тощо.
Найліпше можна представити ту роботу, в якій фахівець має найбільший досвід. Виконання професійних обов’язків потребує насамперед професійного підходу. Однак практичний психолог працює з внутрішнім світом дітей, тому й сам має працювати з душею. Тож досвід має бути емоційно прожитим. Переживання, роздуми, емоції, якими практичний психолог супроводжує процес розв’язання ситуації, — усе це може додати статті яскравості та динамічності.
Визначаємо актуальність
Практичному психологу — фахівцю, який працює в навчальному закладі, найліпше представляти актуальність обраної теми для конкретного навчального закладу. Будь-яка, навіть найбільш актуальна для системи освіти тема, має свою специфіку реалізації в конкретному навчальному закладі, а також може бути знівельована під тиском конкретних проблем навчального закладу, ситуацій педагогічної взаємодії чи умов розвитку конкретної дитини.
Тому доцільним є аналізування причин, які стали пусковим механізмом для роботи фахівця у визначеному напрямі. Навіть, якщо подано опис планової роботи, все одно фахівець мав певні підстави, щоб визначити її необхідність і важливість у поточному навчальному році.
Презентуємо учасників
Представлення специфіки дитячого колективу або групи певної вікової категорії (наприклад, старші дошкільники — діти віком від п’яти до семи років), становлення особистості конкретної дитини є важливим моментом, який презентує діяльність фахівця, обгрунтовує вибір методів та форм роботи.
Якщо фахівець висвітлює особливості роботи з педагогами чи батьками, надання узагальненого психологічного портрету категорії (або опис педагогічних уявлень конкретної сім’ї чи педагога) так само є необхідними.
Представляємо організацію роботи
Відповідність методів і форм роботи та особливості її організації є доволі важливими аспектами — як для учасників заходу чи певної ситуації, так і для самого фахівця. Адже помилки під час вибору методів чи форм роботи не дадуть змоги фахівцю бути ефективним. Вибір методів і форм роботи здебільшого зумовлений причинами виникнення тієї чи тієї ситуації та категорією учасників, зокрема їхніми віковими та статусними характеристиками.
Окрім методів роботи, також необхідно презентувати й конкретні методики, які було використано в роботі.
Вимоги до подання діагностичних або корекційно-розвивальних методик майже збігаються. Вони мають містити:
прізвище, ім’я та по батькові автора (-ів) чи розробника (-ів);
опис методики — її характеристику, спрямованість, вікову чи статусну категорію призначення;
опис процедури проведення;
інструкцію;
стимульний матеріал тесту або текст анкети, план спостереження;
допоміжний матеріал, необхідний для проведення. Наприклад, ручки, альбомні аркуші, кольорові олівці тощо.
Відтак, подаючи корекційно-розвивальні методики, варто представити кілька протоколів спостереження за ходом виконання методики дітьми чи дорослими, проаналізувати труднощі та проблеми виконання конкретною особою. Бажано висвітлити різні рівні розв’язання завдання.
Описуючи діагностичну методику, доцільно подати ключ до неї, а також правила інтерпретації даних.
Аналізування отриманих результатів та висновки щодо проведення методики є обов’язковими для адекватного представлення як діагностичного, так і корекційно-розвивального напрямів діяльності практичного психолога.
Аналізуємо результати
Аналізування результатів проведеної роботи — як моментальних, так і тих, які проявилися згодом, — є логічним завершенням роботи та її опису в статті.
Окрім цього, бажано представляти прогнози розвитку конкретної дитини, динаміки міжособистісної взаємодії в групі чи в педагогічному колективі. Цей момент є особливо важливим, якщо практичний психолог описує діагностичний напрям роботи.
На підставі отриманих і проаналізованих результатів проведеної роботи роблять висновки та окреслюють шляхи подальшої роботи у визначеному напрямі.
Отже, одним зі способів узагальнення професійного досвіду практичного психолога є написання статті у фахове видання, що дає змогу фахівцю проаналізувати накопичений досвід діяльності, усвідомити його значущість і водночас поділитися ним із колегами.
Тетяна ГУРКОВСЬКА,
психолог-консультант, головний редактор журналу «Практичний психолог: Дитячий садок», Київ
Ольга ЧУЛЮК-ЗАГРАЙ,
тоді редактор-експерт журналу «Практичний психолог: Дитячий садок», а тепер головний редактор газети "Дошкілля. ua", Київ
Немає коментарів:
Дописати коментар