Перегони з дитиною
Батьки завжди бажають для своєї дитини найліпшого. Вони прагнуть убезпечити її від усіх можливих бід і труднощів, тож усіляко діляться своїм життєвим досвідом. Та інколи батьки вдаються до виховних методів, які мають протилежні бажаним результати. І прикро, що в таких випадках вони здебільшого розчаровуються у дитині, а не в обраних методах і способах виховання.
Один з методів, який гарантує батькам протилежний результат, — це своєрідні перегони з дитиною, суть яких виражена у фразі «А я ж тобі казала(-в) …». Батькам слід розуміти, що такі змагання їм ніколи не виграти. Адже ця фраза засвідчує радість дорослого щодо власної перемоги і водночас поразки дитини.
Шановні дорослі, замисліться, чи хотіли б ви знову прийти за порадою до людини, яка, по суті, сказала, що ви нікчема, не здатні нічого навчитися, навіть почути неспроможні? Напевно, що ні. От і дитина після таких слів більше не прислухатиметься до ваших порад — усі вони, навіть найдоречніші й найцінніші, пролітатимуть повз вуха.
Так і потрапляють батьки до замкненого кола у спілкуванні із власними сином чи донькою: одного разу наголосивши на прорахунку дитини, вони відтак позбавляються права бути нею почутими.
Дорослим слід пам’ятати: дитина пізнає світ, себе, інших людей, взаємини з ними. А ще час від часу випробовує на міцність себе та людей зі свого оточення, пізнає межі дозволеного, межі витримки й вихованості дорослих. Аби не зламати зародки довіри до себе, батьки мають із розумінням поставитися до найперших заперечень дитини, її нехтування пересторогами та віднайти слова підтримки.
З повагою
головний редактор Тетяна ГУРКОВСЬКА
Немає коментарів:
Дописати коментар