Основна мета перших років шкільного життя — приохотити, а не приневолити дитину до шкільного навчання, власне до учіння як самостійної пізнавальної діяльності. Навчити дитину вчитися. Не «з-під палки», не з необхідності: «Хіба я хочу — це так треба», «Це мама хоче», «Усі ж ходять», а з радістю, з власної ініціативи, отримуючи задоволення від самовдосконалення. Це обов’язковий фундамент, без якого надто складно реалізувати всі прекрасні очікування дорослих щодо результату шкільного життя.
Про особливост шестирічного першокласника та завдання дорослих розмірковує Світлана Олексіївна ЛАДИВІР, провідний науковий співробітник лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, канд. психол. наук