Шановні
колеги!
Липневе число журналу присвячено актуальній та болісній темі — «Діти
групи ризику».
Сьогоденна ситуація взаємодії педагогів з дітьми істотно
відрізняється від тієї, що була 12–15 років тому, і насамперед формальними,
проте сутнісними моментами.
Наразі майже зник із мовного обігу педагогів термін «важкі діти», хоча саме
вони й складають групу ризику. Російськомовний еквівалент «трудные дети» є
більш яскравим і точним щодо ілюстрування специфіки роботи педагогів з такими
вихованцями — дітьми, з якими необхідно «трудитися», тобто докладати
зусиль — емоційних, моральних, психологічних і навіть фізичних — щодо
взаємодії з ними, пошуку індивідуального підходу до кожної дитини, а також щодо
роботи фахівця над самим собою.
Сьогодні педагоги активно послуговуються науковими термінами, що
характеризують певний проблемний аспект поведінки дитини. Зазвичай ці терміни
запозичено з інших галузей, здебільшого дефектології або медицини. Їхнє
використання зумовлено «модою» та прагненням педагогів бути сучасними. Безликі
штампи, що звучать з вуст педагогів, засвідчують певну їхню відстороненість від
розуміння індивідуальних особливостей дітей, своєрідності їх поведінкових
проявів. Цей підхід демонструє приречений погляд педагогів на дитину: мовляв,
якщо вона така, то вже нічого не можна вдіяти, отже, й працювати з нею не
треба. У цьому разі «приймати дитину такою, якою вона є» — неприпустимо з
професійного погляду. Педагоги мають ставитися до індивідуальних особливостей
своїх вихованців з розумінням їх індивідуальних особливостей, шукати допомоги в
суміжних фахівців та спільних шляхів розв’язання складних питань у взаємодії з
дітьми групи ризику.
Тож перед практичним психологом стоїть відповідальне та багатоаспектне
завдання — запобігати появі відхилень у поведінці дитини, і в цьому,
шановні колеги, допоможуть публікації нашого журналу.
Провідною темою липневого числа журналу «Практичний
психолог: Школа»
є діти групи ризику.